Батькам майбутніх вихованців

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Здається, тільки недавно ваш малюк народився, в перший раз посміхнувся та зробив свій перший крок. Але час минає дуже швидко, і батьки малюка вирішують, що настав час відвідувати садок. Це дуже відповідальне рішення і важкий період і для дитини, і для родини, але, користуючись певними рекомендаціями, процес адаптації дитини можна зробити набагато легшим.

Одже, що таке адаптація. Саме слово походить від латинського «adaptatio», що означає пристосування. Адаптація – це процес пристосування організму до нових умов. Є нові умови – значить, обов’язково має бути й адаптація. Навіть якщо її на перший погляд не видно.

Адаптація – це не добре і не погано, це нормально, нові умови – завжди стрес. У незнайомій ситуації дитячого садка дитина переживає нові емоції, вчиться розлучатися з мамою, звикає до нового розпорядку дня до нових людей, до нової їжі і нового місця, до нової мікрофлори. Можна це порівняти з відчуттями космонавта, вперше вийшовшого у відкритий космос. Адаптація зачіпає весь організм: від шлунково-кишкового тракту до імунної системи.

Але переживати стрес можна по-різному. Конструктивно – освоюючи нові умови, або деструктивно – руйнуючи самого себе. Фахівці окреслили 3 вида адаптації:

легка адаптація - поведінка нормалізується протягом 10-15 днів; дитина відповідно нормі додає у вазі, адекватно поводиться в колективі, не хворіє протягом першого місяця відвідування дошкільного закладу;

адаптація середньої тяжкості - зрушення нормалізуються протягом місяця, дитина на короткий час втрачає у вазі; може наступити одноразове захворювання тривалістю 5-7 днів, є ознаки психічного стресу;

важка адаптація триває від 2 до 6 місяців; дитина часто хворіє, втрачає вже отримані навички; може настати як фізична, так і психічне виснаження організму

Як проходить адаптація?

Перший етап – орієнтовний. Дитина потрапляє у нову ситуацію, і що в ній робити, абсолютно не зрозуміло. Одні діти плачуть, інші захоплюються новими іграшками і, здається, не помічають змін.
Потім ефект новизни проходить, дитина вже втомилася від щоденної необхідності рано вставати і йти кудись, від розлуки з мамою. З’являються сльози по ранкам і істерики ввечері. Дитина може втратити у вазі або навіть захворіти. Цей період займає близько двох тижнів у разі легкої адаптації, місяць-півтора – у разі середньої, у важких випадках затягується надовго.
Наступний етап звикання вже не такий яскравий, здається, що вже все закінчилося. Але це не так. Навіть якщо дитина не плаче вранці, їсть, спить і активно грається, адаптація ще триває. Просто малюк вже почав справлятися зі стресом. На цьому етапі його ні в якому разі не можна перевантажувати, інакше може статися зрив, що, швидше за все, обернеться хворобою дитини.

У нашому дитячому закладі, особливо в ясельних групах, практикується так звана «м’яка адаптація». Спочатку діти ходять туди на пару годин, потім до обіду, через деякий час (терміни для кожної дити індивідуальні) починають залишатися на тиху годину, а на повний день залишаються тільки тоді, коли дитина вже в змозі не страждати. Це іноді  викликає невдоволення батьків: мовляв, вихователі не хочуть працювати, ось і вимагають під приводом адаптації забирати дітей так рано. Адже дитина вже не плаче і цілком могла б через два тижні ходити в дитячий садок на весь день.
Звичайно, ми могла би. Але це і було б те саме перевантаження, яке вилилося б у постійні хвороби дитини. Тому дуже важливо розуміти, що м’яка адаптація – це турбота саме про дитину.