Сучасні злочини: трудова експлуатація, торгівля людьми.

 

Тема. Сучасні злочини:  трудова

           експлуатація,  торгівля людьми

Мета: привернути увагу старшокласників до проблем сучасної злочинності,

способів її пристосування до сучасного світу; проаналізувати ситуацію

злочинності в Україні, пов’язану з порушенням прав людини;

запропонувати методи розв’язання  даної проблеми.

Обладнання: ілюстрації, графік «Кримінальні справи», Конституція

України, Кримінальний кодекс України, слайди, відео кліп

                           ІКТ.

Тип уроку: круглий стіл

                                                      Епіграф

                                                    «…ніхто не може бути підданий катуванню,

                                                    жорстокому поводженню, такому, що

                                                   принижує його гідність…»

                                                                       (Конституція України  ст.28)

Хід уроку

1.Організаційний момент.

     Привітання учнів та присутніх гостей уроку.

2. Актуалізація опорних знань.

  Слово учителя.

Ми вивчили тему «Кримінальне право» і ви знаєте,що важливе місце в кримінальному законодавстві України відведено захисту природних і невід’ємних прав  особи: захист життя, особистої честі, волі та гідності.

( Вчитель привертає увагу учнів до епіграфу)

Життя складне. За багато віків світ змінився, але і злочини змінилися теж.

Згадаємо 15-16ст.:

                                         Зажурилась Україна,

                                        Бо нічим прожити,

                                        Витоптала орда кіньми

                                        Маленькії діти,

                                        Котрі молодії – у полон забрано

                                        Як спіймали, то й погнали до пана до хана.

Часи турецької неволі давно минули, але замість турків-османів з’явилися пірати, власники притонів, сутинери, хакери та інша погань, яка заважає жити.

3. Мотивація навчальної діяльності.

Бесіда.

1.Як ви гадаєте, яка ситуація зі злочинністю у світі?

2. Який рівень злочинності в Україні?

3.Чи пристосовуються злочинці до нового сучасного середовища?

4. Зі злочинністю краще боротися чи запобігати їй?

Світова історія доводить нам, що за увесь час існування людини, жодна країна не поборола злочинність до кінця. Вона змінює лише форму, а зміст залишається той самий. Ми можемо лише мріяти про суспільство, де ніколи не порушуються права жодної людини. Та все ж протистояти злу треба!

Отже, щоб не стати на слизький шлях злочину, щоб не бути жертвою в руках порушників закону, щоб уміти захистити себе сьогодні ми говоримо про таке…

4.Оголошення теми та мети уроку.

Презентація слайдів «Сучасні злочини»   ( сл.№1-2 )

 

 

            

  1. Статистичні дані:
  • Щороку в рабство потрапляють 600-800 тисяч осіб;
  • Близько 12 млн. людей у світі займаються примусовою працею;
  • Жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн.дітей. ( Сл.4-5 )
  • Україна виступає країною походження, призначення і транзиту ( до Західної Європи, США, Австралії, Ізраїлю)

Повідомлення учнів:  дані Держдепартаменту США, МОП, ЮНІСЕФ,ООН.

 

 

 

 

Слово вчителя:  Торгівля людьми. Що це за явище? Яке його коріння? Що про це свідчить історія? ( Сл. 6)

Повідомлення учнів:

3)      ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ: ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ, СИТУАЦІЯ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ.

 Визначення поняття

Торгівля людьми визначається як «всі дії та відповідні наміри, пов'язані із вербуванням, транспортуванням в межах однієї країни або за її межами, купівлею, продажем, переміщенням, передачею з рук в руки або утриманням осіб:

а) залучених до використання обманним шляхом, змушуванням (включаючи використання або погрози насильства чи зловживання службовим становищем) або борговою залежністю (кабалою);

b) з метою утримання цієї особи, незалежно від того, оплачується її праця чи ні, в підневільному стані (домашньому, сексуальному або репродуктивному), в примусовій праці або в умовах, тотожних рабству» .

В коментарях до визначення торгівлі людьми роз'яснюється, що процес торгівлі може включати особу або групу осіб, починаючи з вербувальника і закінчуючи останньою особою, яка купує або отримує жертву (як-от власник секс-магазину). Це може бути особа, яка утримує людину в умовах рабства або застосовує по відношенню до неї методи, тотожні рабству, примусову або кріпацьку працю, наприклад, примусове використання в легкій, сільськогосподарській, риболовній галузях, секс-індустрії або в жебракуванні, в роботі служницею або в примусовому шлюбі, де жінок утримують як віртуальних ув'язнених. Постійно зґвалтовані "чоловіками", вони часто використовуються для примусової вагітності, з метою забезпечення "чоловіків" дітьми. Визначення торгівлі не вимагає перетину державних кордонів. Велика кількість випадків сучасної торгівлі відбувається під час переміщення людей з одного регіону до іншого в межах однієї країни. І такі потерпілі страждають від насильства не менше від тих, яким доводиться перетинати кордон.

Основними елементами в акті торгівлі є:

- ошукування;

- насильство;

- боргова кабала;

- експлуатація заради корисливої мети, для якої обман, насильство або боргова кабала використовуються.

Як правило, ошукування полягає в дезінформації щодо умов праці або характеру роботи, яка буде виконуватися .

 

Поняття «торгівля людьми» охоплює  широке коло соціальних явищ. Об'єктами цього злочину можуть бути будь-які особи незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою понадексплуатації, діти - з метою використання у жебрацтві, будь-які особи - для ви¬лучення та трансплантації органів.

Складовою частиною злочину «торгівля людьми» є торгівля жінками.

Метою торгівлі жінками можуть бути:

- примусовий шлюб;

- примусова праця;

- сервітюд ;

- насильницьке використання в домашньому господарстві;

- насильницьке використання в промисловому або сільськогоспо¬дарському секторах;

- народження дитини примусово або на замовлення;

- використання в легальному та нелегальному сексуальному бізнесі.

Зведення феномена торгівлі людьми до торгівлі жінками характерно для Конвенції ООН «Про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами», яка була прийнята у 1949 році .

Варто зауважити, що проституція та торгівля людьми - це не одне і те ж саме.

 

 Торгівля дітьми, комерційна сексуальна експлуатація дітей, використання найгірших форм дитячої праці

Із року в рік усе більше дітей по всьому світу вивозять в інші країни або регіони з метою використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг, примушують займатися проституцією, продавати себе в порнографії, з метою всиновлення та випрошування милостині.

Конвенція ООН про права дитини визначає дитину як особу "віком до 18 років чи старшу відповідно до закону, прийнятого в країні". Згідно із цією Конвенцією, яку підписала 191 держава світу і яка набула чинності в Україні 27 вересня 1991 року, кожна дитина має право на захист від усіх видів економічної та сексуальної експлуатації, насилля (статті 19,32,34,35 та 36). Усі держави повинні захищати дітей від будь-яких форм експлуатації і розбещення, торгівлі та контрабанди їх у будь-яких цілях і в будь-якій формі. Важливим кроком стала ратифікація Українською державою у жовтні 2000 року Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 182 "Про найгірші форми дитячої праці". Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії був ратифікований Україною у квітні 2003 року.

Збільшення числа проданих дітей, як правило, пов'язане з бідністю, епідемією СНІДу, економічними кризами, політичними репресіями та всезростаючим попитом з боку насильників над дітьми. Діти продаються з Китаю в Таїланд. Кожен рік тисячі дітей перепродуються з Непалу в Індію. Тенденція до розширення простежується в Латинській Америці. Дівчатка з Гондурасу перевозяться в борделі Гватемали, Сальвадору та Мексики. Мережа торгівців виявлена в Африці та Східній Європі. Діти з України, Росії, Молдови знайдені в Угорщині, Польщі, балтійських країнах та великих містах Західної Європи. Діти з Румунії та Молдови були запрошені як танцювальні колективи в Камбоджу для виступів, а там були примушені займатися проституцією. Однією з причин поширення вивозу дітей є слабкий імміграційний контроль, як, наприклад, між Парагваєм та Бразилією. Ніхто не вимагає ідентифікаційних документів від дорослих на дітей, які подорожують з ними. Тому діти продаються з Парагваю до Бразилії з Бразилії до Парагваю. Діти з Таїланду продаються в Африку, а з Африки - до азійських країн. Діти з Китаю потрапляють в Таїланд, Корею та В'єтнам, а з Кореї та В'єтнаму - до Китаю і т.д.

Діти можуть продаватися за межі країни, а можуть переміщуватись у межах країни. Продаж у межах країни - менш поширене явище, ніж продаж за кордон. Але якщо таке трапляється, то це, як правило, переміщення із сільської місцевості до промислових міст або міст туристичного спрямування чи місць поблизу великих будівництв, зупинок вантажівок, портів та військових баз.

Українських дітей примушували перевозити і продавати наркотики в Молдові та Росії. Нерідко можна бачити, коли діти миють машини, працюють на базарах або жебрачать, замість того, щоб навчатись у школі. Жінки-жебрачки, які тримають на руках дітей, що постійно сплять, завдають непоправної шкоди їхньому здоров'ю, бо використовують для їх заспокоєння наркотичні речовини або снодійне. Не викликає сумніву факт, що такі діти будуть мати проблеми в розумовому розвитку, фізичному та психічному здоров'ї, а також будуть соціально дезадаптовані.

За даними досліджень, вербують дітей, постраждалих від зовнішньої торгівлі, найчастіше пропонуючи їм такі види робіт: торгівля на вулиці, домашня робота, робота у сільському господарстві, надання секс-послуг, танці, робота офіціанткою. Проте на новому місці респондентам рідко доводиться займатися торгівлею на вулиці або домашньою роботою, натомість вони мусять надавати секс-послуги, танцювати, жебракувати. Що стосується дітей, які потерпіли від внутрішньої торгівлі, то їм пропонують працювати прибиральницями, офіціантками, продавцями, а потім примушують надавати секс-послуги або жебракувати.

Діти, що потерпіли від торгівлі людьми, у більшості випадків позбавле¬і свободи пересування, можливості спілкуватися з іншими й контактів із близькими. Шляхи звільнення дітей відрізняються залежно від того, потерпіли вони від зовнішньої або від внутрішньої торгівлі людьми. Основними шляхами звільнення дітей, які потерпіли від зовнішньої торгівлі людьми, є втеча, арешт і депортація з країни, від внутрішньої торгівлі людьми, - це рішення самої дитини поїхати та прийняття босом цього рішення.

 Історичний аспект проблеми

Проблема торгівлі людьми не визнає державних кордонів, не робить різниці між розвиненими державами та державами, що розвиваються. Вона чудово адаптована як до бідності, так і до розкоші і стоїть перед народами, які втягнуті у військові конфлікти і які живуть мирно.

Використовуючи складну економічну ситуацію в країні, високий рівень безробіття та правову недосконалість захисту громадян молодої держави, нечисті на руку ділки організували кримінальний бізнес - запрошення українських громадян працювати за кордон, де вони зазнають жорстокої експлуатації, заробляючи мізерні гроші собі та тисячі для організаторів цього бізнесу. Чоловіків експлуатують як будівельників, шахтарів, на сільськогосподарських роботах; жінок - як домогосподарок, швачок, мийниць посуду. Але, крім звичайної експлуатації, жінки стикаються ще з одною її формою - примусовою проституцією. В багатьох країнах світу популярним є сексуальний бізнес в його легальних та нелегальних формах. Він приносить величезні надприбутки порівняно з іншими сферами.

Чи вперше в Україні наприкінці XX століття виник промисел жінками? Історичні і літературні джерела воскрешають давні події, коли українських дівчат і молодих жінок брали в полон у часи татарських або турецьких набігів. Звідси поява в українському народному епосі і художній літературі фігури «дівки-бранки». А це пов'язано з тим, що у ХV-ХVІІ ст. українці були основним джере¬лом надходження рабів на татарські невільничі ринки в Криму, звідки їх розвозили по всьому Середземномор'ю. Татари укладали контракти на постачання певної кількості рабів, захоплення рабів було головним їх промислом. Умови життя рабів були дуже важкими, і багато хто з них намагався втекти, часто розраховуючись за це життям. Українців особливо цінували на невільничому ринку як «незіпсованих» та «нехитрих». За свідченням сучасників, коли в Кафу прибували раби з України, то аукціонер кричав голосно, що це раби найновіші, найпростіші, нехитрі, привезені з народу королівського (тобто Речі Посполитої).

Найбільш дорогим людським товаром у татар вважалися українські жінки. Полон і продаж у рабство були звичайним явищем в долі жінок-українок. Потрапляючи в полон, українська дівчина ставала «дівкою-бранкою», доля якої зале¬жала від її зовнішніх даних. Доля красивих жінок була набагато кращою за долю чоловіків, що звичайно використовувалися в каменоломнях.

Вперше термін «біле рабство» з'явився на початку XX століття, коли більшість держав тодішньої Європи підписали у 1904 році в Парижі міжнародну угоду, спрямовану на боротьбу з цим явищем. В той час особлива увага приділялась жінкам з Великої Британії, яких змушували займатися проституцією в країнах континентальної Європи. Пізніше поняття білого рабства поширилось на загальне поняття торгівлі живим товаром. Ввезення жінок до країн як «наречених по листуванню», хатніми робітницями, офіціантками, танцівницями чи фотомоделями досить часто оберталося залученням їх до роботи в секс-бізнесі шляхом ошукування чи погроз.

Треба наголосити, що жінки, які вивозяться до іноземних держав з метою використання їх у секс-бізнесі, складають вкрай ізольовану та безініціативну групу. Порушення прав людини та насилля носять масовий характер. Жінки працюють 12-15 годин, а часто і цілу добу в секс-клубах, притонах чи бюро інтимних послуг, де власники, крім того, використовують їх прибиральницями, офіціантками чи хатніми робітницями. Обмеженням, шантажуванням та залякуванням сутенери повністю підкоряють їх собі. Зрозуміло, що в таких умовах особа потерпає від психологічних, моральних та фізичних випробувань. Одним із вагомих факторів є те, що досить часто особа знаходиться в державі нелегально. Офіційні документи, по яких вона в'їхала, втратили свій термін дії. (До більшості країн Західної Європи українські громадяни виїжджають по туристичних або гостьових візах, термін дії яких - 3 місяці. Такі візи не дають права на роботу). Крім того, майже у кожному випадку сутенери вилучають персональні документи (паспорти). Особу переконують (і воно насправді так і є), що лише той факт, що вона знаходиться на нелегальному становищі, може викликати багато наслідків: ув'язнення, депортація, штраф. Тому особа сама зацікавлена уникати контактів з представниками влади, що в свою чергу унеможливлює будь-який правовий захист. Враховуючи всі ці обставини, не дивно, що жертви секс-бізнесу дуже рідко наважуються називати імена своїх сутенерів та свідчити проти них у судах. Крім того, іноземна мова стає на перешкоді спілкування жертви та представників властей.

Висновок, який напрошується: торгівля жінками - це недопустиме суспільне явище, якому необхідно рішуче протидіяти. Боротьба з цим явищем вимагає активності та ініціативи як на державному, так і на міжнародному рівнях, а також вироблення ефективних методів протидії.

 

Слово вчителя:

              Які причини торгівлі людьми ? Чому це ганебне явище, відоме з глибини віків, в 21 ст. ще міцно тримається в людському середовищі?  (Сл.7-10 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повідомлення учня про причини: правові, інформаційні та пов’язані з

 « людським фактором»

 

 

           Причини виникнення цього явища в Україні

Торгівля людьми є одним з видів насильства щодо жінок. Цей злочин має довге історичне коріння, але наприкінці XX століття він набув форми сучасного рабства.

За даними експертів ООН, торгівля людьми є дуже прибутковою, а ризик для ділків - набагато менший або практично відсутній. Страждають від цього виду злочину, в першу чергу, жінки.

Боротьба з цим злочином, видом рабства, порушенням прав люди¬ни та проявом дискримінації жінки в сучасному світі вимагає об'єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни.

У міжнародних документах країни підрозділяються на три типи:

1) країни - постачальниці жінок на світові ринки сексуального бізнесу;

2) країни, через які здійснюється транзит жінок;

3) країни призначення, куди власне вивозяться жінки.

Пострадянські країни - це країни, з яких здебільшого здійснюється експорт жінок на світові ринки інтимного бізнесу. В той же час вони є також транзитними для жителів азіатських країн, які намагаються потрапити до Західної Європи. Пріоритетними країнами вивозу українських жінок є наступні: Туреччина, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Югославія, Боснія і Герцеговина, Угорщина, Чехія, Хорватія, Німеччина, Об'єднані Арабські Емірати, Сирія, Китай, Нідерланди, Канада, Японія.

Вести єдину державну статистику кількості проданих або обманутих жінок фактично неможливо. Для цього є об'єктивне виправдання: дуже складно вести подібну статистику тому, що багато жінок, які стали жертвами обману, не розповідають про це, щоб не бути осміяними або стигматизованими суспільством. Офіційні дані різних відомств також не відбивають масштабів розповсюдження в Україні явища торгівлі людьми.

Хто ті дівчата, які потрапляють до тенетів торговців живим товаром? Якого віку та соціального походження? Яку мають освіту? Перша спроба намалювати демографічний портрет жінок, які стають жертвами торгівлі та міжнародного сексуального бізнесу, була зроблена під час дослідження, що проводилось в Україні в січні - червні 1998 року Міжнародною організацією з міграції. Вона показала, що це жінки 15-29-річного віку з середньою неповною або професійною освітою, здебільшого з невеликих міст України . Але такий загальний опис жінок, які належать до реальної групи ризику, не виключає представниць інших демографічних груп жінок.

Україна зараз переживає період трансформації суспільно-політичного та економічного устрою. Такі процеси ніколи не проходять безболісно. В часи перетворень, перш за все, страждають найменш захищені верстви населення - жінки, діти, особи похилого піку.

Серед причин поширення торгівлі жінками в Україні є як внутрішні, так і зовнішні чинники. Проаналізуємо їх більш детально.

---Дані досліджень, експертні оцінки, інтерв'ю з жінками свідчать, що на першому місці серед чинників, які змушують жінок до виїзду за кордон, стоїть скрутне економічне становище, практична неможливість отримати гідну роботу в Україні.

Фемінізація бідності сприяє пошуку будь-якої праці і засобів покращення свого матеріального стану, навіть без врахування можливих наслідків. Дослідниці різних країн помітили, що в цій катастрофічній ситуації - бідності - жінки скоріше погоджуються на роботу, що не відповідає їх рівню освіти та кваліфікації, в той час як чоловіки вагаються. Зростає кількість сімей у найбільш проблемних країнах, де жінки є головними годувальницями сім'ї. Вони відчувають відповідальність за родину та дітей.

---Ситуація ускладнюється не тільки кризовим станом української економіки, але й тим, що процес міграції криміналізується, оскільки дешева робоча сила українських громадян складає основи надприбутків посередників як в Україні, так і за її межами.

---Велику негативну роль у поширенні в Україні злочину «торгівля людьми» відіграє погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування та перебування за кордоном, а також про наслідки нелегального працевлаштування за кордоном. Цю групу чинників можна назвати інформаційними.

За даними опитування (дослідження Міжнародної організації з міграції 1998 року) було з'ясовано, що основними країнами, в яких хотіли би працювати жінки (не в секс-бізнесі, а в інших сферах), є США і Канада (54%), Італія, Іспанія, Швейцарія, Франція (50%) та Німеччина, Нідерланди (36%). І це зрозуміло, тому що жінки обра¬ли більш розвинуті в економічному плані та привабливі країни. Але, в той же час, це країни, в яких практично неможливо українсь¬ким громадянам знайти легальну роботу.

Як бачимо, бажання дівчат формуються не на основі реальних знань про можливості та умови праці за кордоном, а більше під впливом сторонніх знань та бажань потрапити до розвинутих та заможних країн..

---До правових чинників можна віднести відсутність працюючої системи, з одного боку, захисту потерпілих, недостатню захищеність українських громадян від рук торговців живим товаром як в Україні, так і за її межами, а з другого - покарання злочинців

---Важливими, але мало дослідженими є психологічні чинники: Кризовий етап, в якому знаходяться наші громадяни, призвів і до зменшення самозахисту, погіршення психологічного стану жінок. За принципом "вже гірше не буде" жінки погоджуються на різні авантюрні пропозиції, навіть не думаючи про їх наслідки.

Серед зовнішніх чинників слід відмітити як позитивні:

- відкриття кордонів та падіння «залізної завіси»;

- спрощення можливості для українських громадян подорожувати по світу як у пошуках розваг, так і праці;

так і негативні:

- інтернаціоналізація тіньової економіки;

- зростання різниці між багатими та бідними державами;

- формування міжнародних кримінальних об'єднань;

- корумпованість працівників державних органів;

- лояльне законодавство до занять проституцією в багатьох країнах світу.

Зростаюча різниця між багатими та бідними країнами особливо впливає на становище жінок та дітей. Розлад національної економіки та політичної системи, як це має місце в колишніх соціалістичних країнах, додає труднощів усім прошаркам населення, але жінки особливо уразливі в такій ситуації. Вони часто опиняються у парадоксальній ситуації, бо відповідають за дохід сім'ї, не маючи, в той же час, рівного доступу ні до краще оплачуваної роботи, ні до одна¬кових можливостей для легальної міграції з метою працевлаштування порівняно з чоловіками. Як результат - число жінок, які мігрують, драматично зростає. Близько половини мігрантів по всьому світу - жінки

 

  Шляхи потрапляння українських громадян до тенет торгівців людьми

Перш за все - це оголошення про працевлаштування за кордоном. Вони друкуються в усіх газетах, які пропонують роботу для громадян України.   Вкожному номері друкується в середньому від 5 до 20 «слизьких» оголошень із запрошеннями для молодих та симпатичних жінок. Ось найбільш типові приклади, які дають інформацію для роздумів: "Високооплачувана робота в нічному клубі по контракту для молодих симпатичних дівчат. Проживання, апартаменти, повний пансіон. Наявність закордонного паспорта. Оплата від 2000 німецьких марок." І далі адреса місця, де проходить співбесіда з кандидатками. Або таке оголошення: "Запрошується танцювальний колектив для роботи за кордоном", телефон. І ще декілька подібних оголошень в одній і тій же газеті.

На червень 1999 року Україна мала державні угоди щодо працевлаштування громадян з 11 країнами, але при переході на практичний рівень втілення вони здебільшого стосувалися чоловіків .                                                             Велика група їде за запрошенням випадкових "знайомих", іншими словами, через мережі посередників та постачальників, які не оформлені в легальні фірми (це другий шлях). Скажімо, за одну дівчину «торговець» отримує за кордоном від 200 до 5000 доларів (це залежить від країни, рівня посередника, умов угоди та «якості» товару.                                                                             Третім шляхом «вивозу» українських жінок за кордон є туристичні поїздки. На відміну від фірм, які працевлаштовують, тур фірми офіційно оформлюють туристичні візи, які не дають можливості легального працевлаштування, і тому українські жінки працевлаштовуються за кордоном нелегально на свій страх та ризик. Відповідальність за їх долі туристичні агенції не несуть.

Четвертий шлях вивезення - це шлюбні оголошення та контракти. Велика кількість українських жінок мріє одружитися з іноземцем - за даними дослідження Міжнародної організації з міграції - від 23 до 33% жінок. Існує практика запрошення жінок і дівчат через шлюбні агенції начебто для одруження.                                                                                                                Є випадки (це п'ятий шлях) потрапляння до сексуального рабства навіть через Інтернет - всесвітню "мережу наречених", коли дівчата виставляють свої фотокартки на сторінки наречених.

Шостий шлях - це система AU PAIR (з фр. au pair - няня). У світі ця система існує з 1960 року, але для українських громадян стала доступною лише кілька років тому. Система AU PAIR була розроблена з метою культурного обміну молоді. Основні вимоги: вік від 18 до 24 років і відсутність власної сім'ї та дітей. Система передбачає проживання в сім'ї, допомогу по догляду за дитиною і виконання поточних господарських справ (30 годин на тиждень).

 

Торгівля людьми відбувається в самих різноманітних формах:

діти жебракують, жінки працюють в борделях, чоловіки, як дешева робоча сила, працюють на будівництві, люди стають джерелом потрібних органів  для заможних покупців з-за кордону. ( Сл. 11-12 )

 

 

 

 

 

4) Розповідь вчителя.                 Етапи торгівлі людьми:   ( Сл. 13-14)

              

 

Вербування    Переміщення   Передача людини   Одержання   Експлуатація

5) Вербування. Типові приклади рекламних оголошень. ( Слайд 15)

 

Повідомлення учня: кримінальна відповідальність (149 статтяККУ )

 Стаття 149 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

 Правовий аналіз судової практики з розгляду кримінальних справ за обвинуваченням осіб у скоєнні злочину, передбаченого ст. 149 КК України протягом 2011-2012 років, був здійснений на підставі вивчення змісту 61 вироку, постановленого у кримінальних справах зазначеної категорії місцевими судами різних регіонів України.

 Наведена кількість вироків не збіжна із загальними чисельними показниками офіційних статистичними даних про судовий розгляд таких кримінальних справ, а є лише тією їх частиною, що була доступною до ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень України. Однак, і ця їх кількість є достатньо репрезентативною для формування узагальнень, набуття певних висновків та надання відповідних рекомендацій.

 Слід зауважити, що із загальної кількості підданих аналізу вироків 75 % (46 з 61) були постановлені у справах про торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації, 14 % (9 з 61) – у справах про торгівлю дітьми, 8 % (5 з 61) – у справах про торгівлю людьми з метою трудової експлуатації та 1,6 % (1 з 61) у справі про торгівлю людиною, з метою вилучення органу.

 Системний правовий аналіз здійснювався шляхом ретельного дослідження повного обсягу змісту кожного вироку та перевірки суті судового рішення на відповідність нормативним вимогам положень чинних Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.

 

 Основні висновки аналітичного дослідження є наступними:

 1. У кожному з вироків, які, згідно з вимогами КПК України, мають бути законними,обґрунтованими і вмотивованими, суд зазначив:

 - чому призначена та чи інша міра покарання (основна – позбавлення волі і лише вона, або основна – позбавлення волі і додаткова – конфіскація майна) - з урахуванням яких саме обставин призначена та чи інша міра покарання(передбачених ст.66 КК України, що пом’якшують покарання чи передбачених ст.67 КК України, що обтяжують покарання);

 - чому саме тій чи іншій засудженій особі з урахуванням правил, передбачених ст. 69 КК України покарання призначене нижче нижчої межі, встановленої санкцією частини (частин) ст.149 КК України;

 - чому саме засуджена особа одночасно із призначенням їй виду та міри покарання, на підставі ст.ст.75, 76 КПК України звільняється від нього з випробувальним терміном, на який строк і з якими зобов’язаннями.

 У 39 % справ (у 24 з 61 справи) засудженим особам було призначено покарання нижче нижчої межі, встановленої санкцією відповідної частини (частин) зазначеної статті кримінального закону, а у 45 % справ (у 28 з 61 справи) особам, які були визнані винними з призначенням їм покарання, судом були звільнені від його відбування з випробуванням і встановленням іспитового строку та покладанням на них відповідних обов’язків.

 Наочним прикладом недостатньої обґрунтованості та вмотивованості судового рішення може слугувати зміст вироку Київського районного суду Харкова від 04.10.2012 р.:

Громадянин Ізраїлю, уродженець Харкова, не судимий, батько неповнолітньої доньки, був засуджений до 5 років позбавлення волі, але звільнений від відбування призначеного покарання у силу застосування ст. 75 КК України із встановленням максимально можливого іспитового строку у 3 роки, протягом яких він був зобов’язаний не виїжджати за межі України і періодично реєструватися у кримінально-виконавчій службі. Постає слушне питання про те, чи не надмірно м’який вирок судом був постановлений щодо особи, яка з метою незаконного збагачення шляхом здійснення торгівлі людьми, цілком усвідомлюючи протиправність і караність цього діяння, в 2011 р. у Харкові створила фіктивну модельну агенцію, у якій шляхом обману, під видом працевлаштування за кордоном, саме у модельному бізнесі, вербувала молодих осіб жіночої статі, привабливої зовнішності, одна з яких була неповнолітньою, та у злочинній змові з іншими особами переправляла їх за межі України до Росії, Об’єднаних Арабських Еміратів та Республіки Сейшельські острови, де їх піддавали інтенсивній сексуальній експлуатації, причому у найбільш брутальних її формах. З міркувань зрозумілих лише судді, за вчинення особливо тяжкого злочину, скоєного відносно чотирьох потерпілих, одна з яких була незайманою неповнолітньою, підсудний був підданий мінімальній санкції покарання, передбаченій ч. 2 ст.149 КК України, та ще й із звільненням від реального відбування покарання. Справедливо при цьому буде зауважити, що цим вироком суд задовольнив позовні вимоги трьох потерпілих про відшкодування засудженим на їх користь по 100 тис. грн. кожній за завдану моральну шкоду та однієї – у 200 тис. грн.

 Можливо, загальний розмір – у півмільйона гривень – задоволеного судом позову на користь згаданих потерпілих за перенесені ними моральні страждання є адекватним характеру заподіяної шкоди, однак визначена судом міра покарання та ухвалене ним звільнення засудженого від його відбування з випробуванням, викликає непорозуміння та загалом формує негативне ставлення соціуму до органів судової влади.

 

 

Вчитель аналізує графік:

« Кримінальні справи, відкриті за викрадення людей в різних регіонах України в 2011 – 2012 рр.»

 

 

 

 

Вироки у кримінальних справах України  (2011 – 2012 рр.)

за 149 ст.ККУ

 

 

6) Стереотипи та протидія України. ( Сл. 16-17 )

 

 

 

 

Вчитель проводить бесіду з учнями на тему: « Які можна запропонувати шляхи вирішення цих проблем?»

4. Підсумок уроку. Слово вчителя:

    « Гаряча лінія » з питань протидії торгівлі людьми

                          0-800-500-225

(дзвінки в межах України безкоштовні)

Міжнародний жіночий правозахисний центр « Ла Страда Україна »  (Сл.18 )

 

 

Перегляд відеоролика  ( Валерія  « По дороге любви » )

 5. Заключне слово вчителя:

Люди не повинні бути байдужими до злочинів. Треба вчитися себе захищати, треба говорити про випадки порушень прав людини. Закони треба шанувати в державі, а людську гідність і життя й поготів!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 Використана література:

1.Кримінальний кодекс України, ст. 149

2.Конституція України, ст.28

3.Підручник « Правознавство » 11кл.

4.Плани-конспекти. Правознавство (профільний рівень) 11кл.

5.Підручник « Історія України » 8 кл.

6.Статистичні дані: ООН, МОП, ЮНІСЕФ.

7. Презентація « Торгівля людьми ». Виховна година.

8.www.google.com

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Методичний кабінет відділу освіти

П’яти

Подобається