Активізація навчально-пізнавальної діяльності та соціалізації учнів у процесі інноваційного викладання географії

 

Активізація навчально-пізнавальної діяльності та соціалізації учнів у процесі інноваційного викладання географії

 

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті визначено мету, пріоритетні напрямки державної політики щодо розвитку освіти. Це:

• особистісна орієнтація освіти;

• формування національних і загально людських цінностей;

• постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

• запровадження освітніх інноваційних технологій.

Головною метою навчання географії та економіки в школі у формуванні особистості, що навчається отримувати знання, спілкуватися, працювати над вихованням необхідних якостей людини й жити в сучасному суспільстві. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, навчальних можливостей дитини. Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу, то зобов’язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності.

Василь Олександрович Сухомлинський казав: «Ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності: я ні на що не здатний. Зневіра, пригніченість – ці почуття позначаються на всій розумовій праці школяра, мозок його ніби ціпеніє. Майстерність учителя полягає у тому, щоб розкрити сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці».

Кожен учитель стикається з такими проблемами у своїй повсякденній діяльності й намагається знайти шляхи їх вирішення. Добре продуманий та правильно побудований урок, як правило, дає добрі результати. Що ми, вчителі, розуміємо під добрим результатом? Сформовані конкретні знання, уміння та навички, можливість застосувати їх в певних ситуаціях.

Головне завдання – це необхідність активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, викликати інтерес до географії, щоб мій учень був активним учасником кожного уроку, а не спостерігачем.

Проблема активізації навчання є однією з найактуальніших на сучасному етапі розвитку вітчизняної школи. Провідні педагоги й психологи обґрунтовують різні методи активізації пізнавальної діяльності, а саме: формування пізнавальних потреб (М. Махмутов, Г. Щукіна), організація проблемного навчання (А. Алексюк, І. Лернер, М. Махмутов), розвиток пізнавального інтересу, емоційність навчання (Г. Щукіна, Т. Шамова). Всі вони розглядають активність як один із основних принципів навчання, запоруку успішного розвитку школяра.

Кожен учитель, плануючи уроки, а потім і в процесі їх проведення, докладає значних зусиль для активної діяльності учнів, адже це є важливою вимогою до сучасного уроку. Процес формування пізнавального інтересу до предмета проходить під впливом різних факторів, але учителю необхідно виявити найбільш істотні з них. Вирішальними можна назвати такі:

- зміст предмета;

- методи навчання;

- діяльність учнів.

Зміст предмета учитель реалізує через методи навчання і діяльність учнів на уроці. Недоцільно вважати, що є методи активні і неактивні, ті, що сприяють формуванню пізнавального інтересу і ті, що навпаки, гальмують його. Кожен метод по-своєму цінний на уроці, важливо тільки вміло, дидактично правильно його застосувати. Для цього важливо враховувати конкретну ситуацію: зміст навчального матеріалу; рівень підготовки класу; рівень педагогічної майстерності вчителя; наявність необхідних засобів навчання; емоційно-психологічну атмосферу класу, його взаємовідносини з учителем.

Л.І. Божович справедливо вважає, що пізнавальний інтерес має велику спонукальну силу: він змушує людину активно прагнути до пізнання, активно шукати засоби задоволення жаги знань. На думку І.І. Щукіної, інтерес збуджує активність особистості, її діяльність стає захоплюючою і творчою.

У процесі навчання школярів важливо не тільки сформувати пізнавальний інтерес, а й зберегти його на всіх етапах навчального процесу. У психології розрізняють епізодичні й постійні інтереси. Перші виникають і зберігаються лише в процесі конкретної діяльності, а після її припинення зникають. Постійні ж інтереси не залежать від конкретних умов. Вони характеризуються тим, що спонукають до діяльності в тій галузі, яка цікавить людину, навіть тоді, коли умови для цього несприятливі. Саме постійний інтерес відіграє основну роль у підтримці та розвитку пізнавальної активності. Виходячи із цього, учитель географії повинен постійно дбати про формування пізнавального інтересу учнів до предмета, організовувати їхню пізнавальну активність, спонукати до неї не тільки сильних і допитливих, а й лінивих, слабких школярів з тим, щоб вони сприймали й осмислювали навчальний матеріал, уміли його аналізувати, порівнювати, робити узагальнення тощо.

Відомо, що традиційний урок – це класична форма навчання, перевірена віками. Але сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми. На нинішньому етапі розвитку суспільства державі потрібні люди, які можуть вільно й швидко орієнтуватися у вирі інформації, характерному для нашого сьогодення. Адже невипадково кажуть: «Хто володіє інформацією – той володіє світом». Саме цей фактор і сприяє пошуку нових розробок та впровадженню в навчання й виховання підростаючого покоління нових технологій.

Ринок технологій сучасного уроку насичений. Щоб звести до мінімуму ризик помилок і вибрати технологію, яка підходить саме вам і вашим учням, слід чітко окреслити коло учнів, на яких орієнтована технологія; визначити їхній освітній рівень, з’ясувати, що саме ви будете запозичувати – технологію чи окремі елементи, що сподобались; критично оцінити власний рівень підготовленості. Якщо для реалізації вам достатньо вивчити літературу, що в поєднанні з досвідом дасть змогу подолати всі організаційні труднощі, – це шлях до успіху. Уроки мають захоплювати наших учнів, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійно мислити та діяти.

Для того, щоб організувати пізнавальну і творчу діяльність учнів на уроках, слід застосовувати у своїй роботі технології інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу, де використовуються сигнальні загадки, які можуть привести до складання конспекту у вигляді знаків, схем, складання опорних схем – «шпаргалок». Робота із сигнальними загадками, сигнальними схемами сприяє розвитку мови учнів, оскільки опори, позначені в них, створюють в пам’яті ланцюг асоціацій і служать сигналом для відновлення розповіді, яка в цих опорах закодована. Сигнальні схеми і загадки на уроках географії є одним з видів наочності, що в стислому вигляді визначає певний зміст матеріалу, що вивчається. З їх допомогою програмується навчальна діяльність учнів, упорядковується засвоєння і аналіз матеріалу, що вивчається, підвищується ефективність його запам’ятовування і полегшується творче застосування, що тим самим допомагає вчителю ефективно використовувати урочний час. Наприклад, застосовується метод асоціювання – це стратегія навчання, що має сприяти вільному і відкритому висловлюванню учнями своїх думок та здійсненню зв’язків між окремими поняттями.

На уроках для розвитку навчально-пізнавальной діяльності серед різноманітних інтерактивних технологій можна застосовувати дискусії та дебати. Дискусія – організоване обговорення різних проблем, що може надати їм більшої значущості. Мета дискусії – виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, дійти спільної думки. Завдання дискусії: поглиблювати знання слухачів з теми, що розглядається, виявити заплутане питання, розвивати вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, уважно і зважено вислуховувати думки опонентів, формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.

Дискусія належить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:

а) «Мозковий штурм». Це вид дискусії, що передбачає вислуховування ідей без обговорення: перед групою ставиться дискусійне завдання й учні відповідають на нього. Відповіді фіксуються в короткій формі.

Наприклад. Які чинники сприяли швидкому економічному розвитку Японії?

б) Дискусія «Так – ні». Учням ставиться дискусійне запитання. Ті, хто дає на нього ствердну відповідь, стають з одного боку, хто заперечує – з другого. Учитель підходить по черзі до кожного, пропонує відстояти свою точку зору.

Наприклад, «Безробіття – невід’ємний елемент ринкової економіки. Так чи ні?»

в) «Круглий стіл». Дискусія передбачає організований обмін думками і поглядами учасників групи з приводу певної теми, а також розвиває мислення, допомагає формувати погляди і переконання, виробляє вміння формувати думки й висловлювати їх. Вчить оцінювати пропозиції інших людей, критично підходить до власних поглядів. Наприклад, «Якби я був фермером...»

Цікава також методика взаємних запитань, яку зручно застосовувати, коли на уроці необхідно читати текст підручника. Два учні читають текст, зупиняючись після кожного абзацу, та по черзі ставлять одне одному запитання. Застосовувати цей метод можна також під час роботи з усім класом. Пари взаємних запитань можуть складать: учень – учень, учитель – учень, учень – учитель, група учнів.

Широко використовується у географії технологія проблемного навчання, цьому сприяє сама суть предмета. Проблемне навчання активізує розумову і пізнавальну діяльність, підвищує інтерес до знань взагалі, і учні є свідками того, що зміст навчальних програм з географії не відірваний від реального життя людини і навколишньої дійсності. На уроці проблема може бути виражена у формі проблемного запитання, завдання або задачі. Всі методи і прийоми забезпечують розвиток активного самостійного творчого географічного мислення. Добре на кожному уроці застосовувати проблемні ситуації і різні форми вираження проблеми. Наприклад, під час вивчення теми «Фізико-географічна характеристика Чорного моря» учням 8 класу було запропоноване завдання:

«З різних джерел надходить інформація про те, що Чорне море хворе. У ньому шар живої води складає до 100 м і зменшується з кожним роком на 2 м. Нижче зазначеної товщини вода пронизана сірководнем, що вбиває все живе. Сірководень - займистий рідкий газ. Як довго залишилося Чорному морю бути курортною зоною, і що нас чекає в найближчому майбутньому?»

Таким чином, виконуючи навчальне проблемне завдання, учні відкривають для себе нові знання, тому що структура й логіка проблемного пошуку учня і наукового пошуку близькі. Знання, здобуті під час проблемного пошуку, завдяки емоційному піднесенню більше осмислюються, швидше перетворюються на особисті переконання учнів.

Особливо важливо, щоб вивчення предмета спиралося на ігрові технології навчання, які збуджують думку і стимулюють творчу ініціативу. Гра для дітей – це і навчання , і праця, і серйозна форма виховання. В. О. Сухомлинський гру називав животрепетним джерелом мислення. Ігри-вправи додають можливість виділити з усього фактичного матеріалу, що пропонується дітям у навчальному плані, ті явища та факти, які можуть бути збережені пам’яттю як найбільш життєво важливі й цікаві у плані пізнання. Як правило, це кросворди, ребуси, вікторини. Доцільно навчити учнів складати їх самостійно, що змусить не тільки працювати зі змістом підручника, а й спонукає до роботи з енциклопедіями, довідниками, розвиває їх ерудицію. Тут пізнавальна діяльність учня переходить уже на вищий рівень.

Особистісно орієнтований підхід до навчання передбачає різні нестандартні форми проведення уроків. Популярними серед школярів 6-7 класів є уроки в формі КВК. Під час підготовки і проведення КВК школярі вчаться творчо мислити, «здобувати» знання, швидко шукати правильну відповідь. Вчаться уважно слухати, розуміти своїх товаришів, виручати команду у скрутну хвилину. На своїх уроках практикую проведення прес-конференцій, ділових ігор, уроки-дослідження. Прес-конференції не тільки активізують діяльність класу, оригінальним способом перевіряючи знання, а й змушують учнів думати, учать ставити запитання, адже часом це зробити не легше, ніж відповісти на нього.

Вирішення проблеми розвитку в учнів самостійності, творчого ставлення до справи, звички до навчання протягом усього життя покладається на метод проектів, тобто впровадження навчальних проектів у навчальний процес. Метод проектів складає основу технології проектного навчання, зміст якого полягає в самостійному освоєнні учнями навчального географічного матеріалу і створенні конкретного продукту, що дозволяє учням пережити ситуацію успіху, самореалізації. Робота над проектом передбачає розв’язання проблемних ситуацій, що вимагає від учасників пошукових зусиль, спрямованих на розробку і обов’язковий захист і аналіз результатів. Робота проводиться в групах і складається з кількох етапів:

• розподіл завдань по групах, визначення обов’язків членів групи.

• добір матеріалу з певної теми, його усвідомлення.

• написання доповіді, складання стислого повідомлення з теми.

• розробка комп’ютерної презентації.

• захист проектів.

У 10 класі учні готують проекти під час вивчення країн. Отримавши випереджувальне завдання учні об'єднуються в групи, кожна з яких готує один із пунктів плану економіко-географічної характеристики країни.

Цей метод завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів (індивідуальну, парну, групову.) Проектна діяльність – це новий продукт. Здатність підсумовувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття та уявлення і формувати їх декількома словами, є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей.

Важливою умовою активізації пізнавальної діяльності учнів є творчі завдання. Їх розв’язання вимагає від учня застосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації. Складаючи творчі завдання, виходжу з того, що умова завдання має ґрунтуватися значною мірою на відомих учням знаннях та вміннях, містити суперечності між відомим та пошуком, викликати цікавість до розв’язання, концентрувати увагу школяра, містити пізнавальну новизну. На початковому етапі можна запропонувати прості вправи, наприклад, закресліть зайве в переліку, вставте в ланцюгу пропущені ланки, пояснити схему, взаємозв’язки елементів, а потім – складніші творчі завдання проблемного характеру Ось кілька прикладів:

Вправа 1.  Закресліть зайве в переліку

1) Верблюжа колючка, молочай, алое, фікус.

2) Шакал, гієна, лисиця, окапі.

Вправа 2.  Вставте в ланцюгу пропущені ланки.

1)Екватор – ? – ? – ? – гілеї.

2)Екватор – ? – сніг.

Вправа 3.  Пояснити схему

Савана – ? – ? – ? – ? – пустеля.

(Савана – високі трави – розвиток тваринництва – випасання – витоптування – розсіювання пісків – пустеля).

Слід пам’ятати, що від учня вимагається не тільки правильна відповідь, а й логічність міркувань. Тому розвивальна мета  творчих завдань набуває особливого значення.

Давно помічено: ніщо так не стомлює учнів на уроці, як бездіяльність. Тож на своїх уроках слід шукати підходи до організації високоефективного навчального процесу, застосовуючи технології групової діяльності учнів. Під час групової роботи є більше можливостей для реалізації індивідуального підходу до навчання, оскільки створюються сприятливі умови діяти відповідно до природних можливостей кожного школяра, задовольняється також потреба учня спілкуватися з іншими людьми. Групова робота дає змогу реалізувати виховну функцію уроків. Взаємний контакт учнів під час виконання завдань сприяє встановленню дружніх стосунків, формує почуття обов’язку і відповідальності за спільну працю, що матиме велике значення в майбутній трудовій діяльності школярів. Такий вид роботи привчає вислухати думку товариша, довести правильність відповідей, приймати колективні рішення. Що стосується самих учнів, то їм дуже подобається робота в групах, бо вона додає різноманітності, дає змогу одразу одержати відповіді на незрозумілі запитання, економно використовувати час на оволодіння опорними знаннями та їх перевірку, забезпечує вибір посильних завдань. В умовах застосування різних форм групової роботи використовуються листи оцінювання навчальних досягнень учнів. Їхня особливість полягає у тому, що діти мають можливість самостійно дати оцінку рівню засвоєння нових знань, домашньої підготовки, активності  на  занятті, ініціативності, творчості.

Важливою проблемою для педагогічної теорії та практики залишається питання урізноманітнення навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Навчальний матеріал може здаватися учням «сухим» і нецікавим, тому завдання вчителя – зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інноваційних технологій. За Ф. Діствергом, будь-який метод поганий, якщо привчає учня до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому самодіяльність

Поряд із зазначеними методами не варто забувати про традиційні методи навчання, адже в сукупності вони покликані вирішувати основне завдання сучасної школи: навчити дитину вчитися, мислити і спілкуватися.

 

Подобається